Археологічні сліди життя

0 1 569

На території району, зокрема на окраїнах сіл Підгородець, Ямельниці та Крушельниці винайдено кам’яні сокири — шліфовані, ромбовидної форми та крем’яний ніж. Крім того, в с. Підгородці (поле «Гори») дослідником Миколою Бандрівським виявлено і досліджено первісне поселення епохи неоліту, яке складалося з господарської споруди, невеликої стоянки-житла, що належало вже не родовій общині, а сім’ї.

Розумну людину цікавила не тільки матеріальна сфера життя, їй притаманна була і духовна сфера діяльності. Зафіксовані близько 300 петрогліфів (наскельних рисунків) на скелях в с. Урич, солярні знаки, парсуни підтверджують, що в розумної людини на території нашого краю був потяг до духовного, надприродного, бажання спілкуватися з ним, просити в нього благополуччя для роду, сім’ї. Петрогліфи, різні за змістом, формою і стилем виконання, свідчать, що над ними працювало декілька поколінь митців. Петрогліфи у формі лунок, дискосферичних кіл – це солярні (сонячні) знаки бронзової епохи і що вони мають безпосереднє відношення до культу сонця. Можна вважати, що як і солярні знаки, так і великий петрогліф-парсуна (зображення людського обличчя) були в епоху бронзи святинею і ймовірно передували слов’янському богові Сварогу чи Даждьбогу. Цікавим є петрогліф антропоморфного зображення (зображення людини) у формі танцюриста з піднятим вгору серпом у руках. В цьому антропоморфному петрогліфі зображено жерця, що мабуть, виконує обрядовий танець на честь бога родючості, врожайного літа – майбутнього слов’янського бога Купайла.В цьому антропоморфному петрогліфі зображено жерця, що мабуть, виконує обрядовий танець на честь бога родючості, врожайного літа – майбутнього слов’янського бога Купайла.

Урицькі петрогліфи – свідчення того, що в даному регіоні функціонувало перше святилище для спілкування людини з її Творцем.

В с. Сопіт археолог Лариса Крушельницька в 1972 р. дослідила тілопальний могильник з 150 похоронними урнами. В урнах – залишки попелу, подрібнені перепалені людські кістки, бронзові браслети. Поруч з урнами – велика кам’яна площадка. Це місце кремації померлих. Бронзо­вий молоток був засобом подрібнення останків кісток покійників після їх кремації.

У 1988 р. дослідник Микола Бандрівський в с. Підгородці (поле «Гори») виявив і дослідив стародавнє поселен­ня, яке складалося з господарської споруди, невеликої стоянки – житла, що належало вже не родовій общині, а сім’ї. Житло за своєю структурою напівземлянкове, домівка укладена кам’яними плитами. У житлі виявлено уламки черепків, сліди вогнища та перепаленої глини.

Можна вважати, що й урицьке святилище, і сопітський могильник, менш-більш синхронні, належать до епохи бронзи і аналогічні за етногенезисом – є фракійськими, скіфськими, а святилище, можливо, ще й протослов’янсь­ким і ранньослов’янським.

Щур Р. Археологічні сліди життя // Сколівщина. — Львів: Інститут народознавства НАН України, 1996. — С.11-12. — ISBN 5-7702-1099-0
0

Автор публікації

Офлайн 2 роки

SKOLE-TODAY

0
Коментарі: 0Публікації: 84Реєстрація: 02-06-2017
Вас може зацікавити

Коментувати

Ваша email адреса не буде опублікована.

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.