Skole Directory

Церква Собору Пресвятої Богородиці (Верхнє Синьовидне)

5.0
  1. Що відвідати
  2. »
  3. Церкви Сколівщини
  4. » Церква Собору Пресвятої Богородиці (Верхнє Синьовидне)
Address:
Україна, смт Верхнє Синьовидне, Сколівський район 82614
Description:

Православна дерев’яна церква Пресвятої Богородиці в селищі Верхнє Синьовидне є дуже важливою в ракурсі її наукового вивчення та туристичного споглядання.

Розташована на високому, помітно виділеному на місцевості пагорбі, з історичною назвою “Золота Гора”, що майже в самому центрі зазначеного населеного пункту. Своєю яскравою красою вона часто привертає увагу мандрівників та туристів.

Давньоруське городище існувало тут ще в X–XIV ст., а монастир – у XIII–XVI ст. Укріплення входило в систему фортець Карпатської лінії (також включали Урич, Розгірче та ін.), що охороняли Карпатські перевали. Ще й зараз на Золотій Горі простежуються фрагменти валів і ровів, сліди руїн старого монастиря василіанського чину (ЧСВВ).

Вперше в Галицько-Волинському літописі село Синьовидне згадується під 1240 роком. Відомо, що монастир Пресвятої Богородиці теж був заснований у 1240 р., про що згадується в Іпатієвському літописі, коли у ньому зупинявся князь Данило Галицький. Правитель Галицько-Волинської держави заночував у келії зазначеного монастиря, коли повертався з Угорщини додому. Ймовірно, що їздив він у справах родинних (намагався посватати свого сина Лева за принцесу Констанцію, доньку тамтешнього короля Бели IV). І приїхавши “у Синеводсько в монастир Святої Богородиці”, на другий день зранку побачив безліч людей, що втікали перед татарами і вернувся назад до Угорщини, бо мав при собі малу дружину і не міг іти на зустріч татарам.

Про заснування місцевого монастиря згадується і в праці М. Грушевського “Синевідсько. Скальні замки й печери на Підгір’ю”, де вчений зазначав, що “пам’яткою від того Синевідського монастиря, можливо, зістала ся вирубана в каменї печерка в теп. Синовідську та І. Крип’якевича “Середньовічні монастирі в Галичині” .

Згадує про цей монастир і про його важливе значення та культурно-місійну працю і др. І.Витанович, зазначаючи, що монастирями опікувалися князі й часто гостили в них. “1240 року монастир Богоматери в Синевідську гостив Данила в переїзді з Угорщини до дому. Людність, що втікала тоді перед татарами, шукала теж прибіжища в тому монастирі”. Був він мабуть славним в околиці, відпочивали в ньому правдоподібно частіше в дорозі князі та купці, що переходили гори. За гостину й відпочинок віддячувалися подорожні монастиреві щедрими дарами. При таких нагодах не занедбували мабуть ченці й своєї культурно-місійної праці.

Про монастир Пресвятої Богородиці пише також Роман Сулик у праці “Дерев’яне церковне будівництво на Стрийщині: “Одним з найраніших монастирів на Стрийщині, що згадується в літописі під 1240 роком, був монастир Св. Богородиці в Синеводську. Повертаючись з Угрів, тут зупинявся на ночівлю князь Данило Галицький”.

Більшість дослідників схильна ототожнювати літописний монастир із укріпленнями на “Золотій горі” в селищі Верхньому Синевидному. Археологічні дослідження, проведені тут останніми роками, поки що не виявили жодних його слідів. Можна тільки з впевненістю говорити про існування на “Золотій горі” поселення IX–XI ст., а також пізньосередньовічних укріплень XVII–XVIII ст., залишки яких збереглись у вигляді насипних земляних валів та ровів. Щоправда, наявність керамічного посуду XII–XIII ст., знайденого тут у вигляді невеликих уламків, не виключає ймовірності існування на цьому місці житлових споруд, монастирських укріплень тощо.

В кінці XVI ст. монастир зруйнували поляки. У 1790 р. в його північно-східній частині була зведена дерев’яна церква Св. Юрія, яка простояла аж до 1938 р., коли через аварійний стан її за наказом старости розібрали, а на тому місці у 1939–1943 рр. збудували існуючу сьогодні дерев’яну церкву Пресв. Богородиці, яку освятили у 1943 р.

Будівництво церковного храму виконано під керівництвом синевідчанина Миколи Барабаша за проектом відомого галицького архітектора Євгена Нагірного. Після довгого періоду запустіння – церква стояла зачиненою від 1946 до 1988 р., була повторно освячена в 1989 р. на честь Богородиці.

У 2005 році для храмових потреб придбали виконаний у готичному стилі престол, який встановлено у центральній частині церковного приміщення.

Стіни храму довкола оточує широке піддашшя. До церкви ведуть два входи: один із півдня, а другий – із заходу; обидва акцентовані невеликими ганочками.

Про вигляд попередньої дерев’яної церкви Св. Юрія, яка стояла на цьому місці, знаємо із досліджень М. Драгана, який в свій час обстежував пам’ятку і результати своїх робіт опублікував у книзі “Українські деревляні церкви” (Львів, 1937 р.).

Автор подає план і перекриття церкви, з якого видно її невеликі розміри (16,5+8 м). Висота храму від підлоги до вершини хреста сягала 14 м. У приміщення церкви вели два входи (із заходу та півдня). Її стіни оточувало широке опасання, оперте на дерев’яних стовпах. Церква мала один центральний верх, з восьмигранним шатровим дахом. Як зазначив М. Драган, за своїм архітектурним типом забудови храмова споруда відносилась до числа найраніших храмів, відомих з ще часів Київської Русі.

Під вівтарною частиною церкви зроблені поховання місцевих священників: о. Юліана Левинського та о. Івана Клюфаса, які довгий час були парохами цієї церкви і відзначилися перед народом добрими справами, безкорисним служінням Всевишньому. Про місце їхнього захоронення свідчать вмонтовані в стіну пам’ятні меморіальні плити.

Невелика дерев’яна дзвіниця, що стоїть із північно-західного боку від церкви, має вигляд квадратної двоярусної будівлі, верхня частина якої менша за розміром від нижньої. Перехід між нижньою і верхньою частинами зовні виражений у вигляді широкого піддашшя. Верхня частина споруди має вигляд напіввідкритої галереї.

Крім неї, до переліку сакральних пам’яток необхідно віднести хрест, присвячений 60-літтю голодомору та встановлений громадою 5 вересня 1993 р. і дерев’яний хрест, поставлений мешканцями Верхнього Синьовидного з нагоди так званого “другого народження”, тобто освячення храму 25 серпня 1989 р.

М.Бондарчук "Сакральні історико-культурні пам’ятки Сколівщини"

Send message to listing owner